Виховання та розвиток кожної дитини відбувається за певних умов і під
впливом інших осіб. Кожному, хто виховує дітей з особливими потребами, завжди
треба пам’ятати слова великого вченого І. Павлова: “ …Ніщо не залишається непорушним, а все завжди може змінитися на краще. Аби тільки були створені відповідні умови ” .
Дитина
з особливостями психофізичного розвитку - не пасивний член суспільства, а
особистість, яка має право на задоволення власних соціальних потреб: на
повноцінну освіту, відпочинок, працю, створення сім’ї, доступ до культурних цінностей. Основну роль
у вихованні дітей з особливими освітніми потребами відіграють саме батьки. Родина
забезпечує практичний життєвий досвід, виховує вміння налагоджувати дружні
стосунки з ровесниками, дотримуватися позитивної соціальної поведінки,
справедливості. Часто батьки, бажаючи позбавити дитину труднощів, постійно
опікають її, оберігають від усього, що може засмутити, не дають нічого робити
самостійно. Гіперопіка призводить до пасивності, відмови від діяльності. Добре,
терпеливе ставлення близьких має поєднуватися з певною вимогливістю до дитини.
Потрібно поступово розвивати правильне ставлення до свого стану, своїх
можливостей. Залежно від реакції й поводження батьків дитина ставитиметься до
себе як до людини, цілком здатної досягти певних успіхів. Батьки не повинні
соромитися своєї дитини, тоді й вона сама не буде соромитися своїх хвороб,
замикатися в собі, йти у свою самотність.
