Вплив сім’ї на успішне виховання та навчання дитини з особливими освітніми потребами

  Виховання та розвиток кожної дитини відбувається за певних умов і під впливом інших осіб. Кожному, хто виховує дітей з особливими потребами, завжди треба пам’ятати слова великого вченого І. Павлова: “    …Ніщо не залишається непорушним, а все завжди може змінитися на краще. Аби тільки були створені відповідні умови ” .

     Дитина з особливостями психофізичного розвитку - не пасивний член суспільства, а особистість, яка має право на задоволення власних соціальних потреб: на повноцінну освіту, відпочинок, працю, створення сім’ї,   доступ до культурних цінностей. Основну роль у вихованні дітей з особливими освітніми потребами відіграють саме батьки. Родина забезпечує практичний життєвий досвід, виховує вміння налагоджувати дружні стосунки з ровесниками, дотримуватися позитивної соціальної поведінки, справедливості. Часто батьки, бажаючи позбавити дитину труднощів, постійно опікають її, оберігають від усього, що може засмутити, не дають нічого робити самостійно. Гіперопіка призводить до пасивності, відмови від діяльності. Добре, терпеливе ставлення близьких має поєднуватися з певною вимогливістю до дитини. Потрібно поступово розвивати правильне ставлення до свого стану, своїх можливостей. Залежно від реакції й поводження батьків дитина ставитиметься до себе як до людини, цілком здатної досягти певних успіхів. Батьки не повинні соромитися своєї дитини, тоді й вона сама не буде соромитися своїх хвороб, замикатися  в собі, йти у свою самотність.

      Основні умови успішного навчання та виховання дітей з особливими потребами

• Важливо створити у сім’ї здоровий мікроклімат, правильну тональність і загальну спрямованість.
• Головне, щоб сім’я була дружна, цілеспрямована, радісна, де пануватиме атмосфера взаємодопомоги, щирості, тепла, справжньої турботи.
• Довіряйте дитині та надавайте можливість діяти самостійно. Довіра сприяє самовихованню дитини, її самовдосконаленню. Відверті, довірливі стосунки між батьками й дітьми роблять мікроклімат у сім’ї благополучним.
• Виховуйте поважне ставлення дітей до найстарших членів родини – бабусі й дідуся.
• Узгоджуйте  сімейні вимоги. Ні за яких обставин не допускайте в сім’ї різних дій, неузгоджених впливів.
• Використовуючи спеціальні рекомендації, поради спеціалістів поступово і цілеспрямовано навчайте дитину різних способів спілкування, навчайте основних правил поведінки, розвивайте навички самообслуговування, формуйте вміння, що допоможуть подолати стреси, виявляйте і розвивайте творчі здібності вашої дитини, розвивайте зорове, слухове, тактильне сприйняття за допомогою гри.
• Створіть у сім’ї середовище емоційної безпеки: виховуйте дитину в атмосфері любові, поваги та добра, отримуйтеся постійного режиму дня, позбавтеся усіх чинників, що можуть спричинити у дитини страх чи негативну емоційну реакцію.
•  Відвідуйте групи підтримки і взаємодопомоги, де можна полегшити почуття ізоляції, емоційну тривогу, поділитися  як своїми успіхами так і проблемами.
• Виховуючи дитину з особливими потребами,  треба навчитися поважайте свою дитину, сприймати її такою, як вона є, дозволяти їй бути собою, хвалити і заохочувати до пізнання нового, стимулювати до дії через гру, розмовляти з дитиною, слухати її, спостерігати за нею,  підкреслювати її сильні властивості, впливати на дитину проханням.

     Головним завданням сімейного виховання є гармонійний усебічний розвиток дитини, підготовка її до життя в соціальних умовах, реалізація творчого потенціалу. Звичайно, не існує єдиної формули успішного виховання дітей у сім’ї – це завжди залежить від рівня моральності й духовної культури батьків, їхніх життєвих планів, ідеалів, вчинків та сімейних традицій.

   

 Правила спілкування батьків з дитиною

• безумовно приймайте дитину: любіть її не за те, що вона гарна, розумна, відмінно навчається, допомагає батькам, а просто за те, що вона є;
• підтримуйте в дитині позитивне ставлення до себе: з цією метою висловлюйте їй свою любов, визнання її успіхів та досягнень, властивих їй здібностей та індивідуальних особливостей;
• ставтесь до дитини з повагою, не принижуйте її особистість, що формується. Не використовуйте у спілкуванні з дитиною накази, команди, погрози, звинувачення, висміювання;
• не втручайтеся у справу, якою зайнята дитина, якщо вона не просить допомогу. Своїм невтручанням ви повідомляєте їй « З тобою все гаразд! Ти , звісно впораєшся!»;
• якщо дитині важко і вона готова прийняти допомогу дорослого, необхідно обов’язково допомогти їй. При цьому візьміть на себе тільки те, що дитина не може виконати сама;
• поступово, але неухильно, знімайте з себе турботу та відповідальність за особисті справи вашої дитини та передавайте відповідальність за них їй;
• дозволяйте вашій дитині стикатися з негативними наслідками своїх дій чи бездіяльності. Тільки тоді вона буде дорослішати та вчитися відповідати за своє життя, свої вчинки;
• якщо у дитини виникла емоційна проблема і вона хоче розповісти вам про неї, активно вислухайте її. Обов’язково поверніться до неї обличчям, намагайтеся, що б  її і ваші очі були на одному рівні. Дайте дитині змогу висловитися, не переривайте її мову запитаннями. Сигналізуйте їй про те, що ви її слухаєте, перефразовуючи її ж твердження;
• якщо дитина викликає у вас своєю поведінкою негативні переживання, повідомте їй про це;
• гасіть в собі будь-які спалахи гніву роздратування. Там, де починається роздратування, закінчується любов;
• не вимагайте від дитини неможливого чи того, що важко виконати. Співвідносьте свої очікування з можливостями дитини;
• використовуйте у повсякденному спілкуванні привітні фрази:   «Мені добре з тобою. Я радий (рада) тебе бачити. Дуже добре, що ти в мене є. Я за тобою  скучила (скучив)»;
• щоденно не менше чотирьох-восьми разів обнімайте, погладжуйте, притискайте до себе свою дитину. І вона буде почувати себе улюбленою і захищеною у великому та невідомому світі.

Від батьків величезною мірою залежить успішність розвитку дитини з психофізичними обмеженнями. Але батьки повинні знати особливості своєї дитини й уміти працювати з нею.

        Іноді особливі школярі не встигають у навчанні, їм не подобається вчитися, тому батьки повинні виявляти  інтерес до їхніх навчальних занять, перевіряти, як вони виконують домашні завдання, допомагати виконувати складні вправи, організовувати активний відпочинок. Якщо особлива дитина зазнає труднощів у навчанні, то можна скористатися такими порадами.

     При появі у дитини труднощів в оволодінні письмом:

1. Важливо вчасно помітити, що дитині важко писати, можна самому, а краще з педагогом, проаналізувати, в чому утруднення: поганий почерк, повільне письмо, недописування, неправильне написання літер, порушена диференціація звуків тощо;

2. Звернутися до дитячого психолога, дефектолога чи логопеда;

3. Отримавши у дефектолога, логопеда пораду та певні завдання, потрібно виконувати їх разом з дитиною щодня по 20–25 хвилин.

Рекомендації батькам щодо подолання у дітей труднощів у набутті навичок читання

1. Постійно приділяйте увагу розвитку зв’язного мовлення, збагачуйте словниковий запас, слідкуйте за правильністю вимови звуків;

2. Своєчасно звертайтеся до логопеда при порушенні вимови звуків та утрудненні в опануванні навичками читання;

3. Доброзичливо, а не насильно прилучайте дитину до читання.

Необхідно обов’язково сформувати у дитини потребу та бажання читати. Для цього корисно пропонувати книги, які їй цікаві. Не наполягати, щоб дитина читала тільки вголос. Корисно щоденно читати вголос всього кілька хвилин для відпрацювання темпу та закріплення навичок читання. Добре заохочувати дитину та переконувати її, що труднощі в оволодінні навичками читання можна та потрібно подолати.

  Формування   достатнього рівня освіченості

1. Своєчасно формуйте у  дитини уміння та навички, які відповідають віку дитини.

2. Стимулюйте пізнавальну активність.

3. Контролюйте засвоєння отриманих відомостей, щоб вони стали дійсно знаннями, якими дитина зможе скористатися.

4. Розширюйте кругозір дитини не лише на дидактичному матеріалі (настільних іграх, книжках, фільмах), а й у різних життєвих ситуаціях.

 5. Стимулюйте дитину до розповіді про те, що прочитали, попросіть переказати зміст твору, казки, мультфільму спочатку за питаннями, що орієнтують, а потім самостійно. Вчіть виділяти головну думку сюжету, називати дійових осіб, події;

 6. Не допускати однобічного розвитку особистості дитини.